інтеріоризація

-ї, ж.

1) Формування внутрішніх структур людської психіки через засвоєння зовнішньої соціальної поведінки. || Процес перетворення зовнішніх, реальних дій на внутрішні розумові дії.

2) У психіатрії – переживання хворим обставин, що його хвилюють, потай від оточуючих.